Як свідок в справі про адміністративне правопорушення може бути викликана будь-яка особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню за даною справою.
За викликом органу (посадової особи), у веденні якого знаходиться справа, свідок зобов’язаний з’явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити усе відоме йому в справі і відповісти на поставлені питання (ст. 275 КУАП).Свідок як учасник адміністративного процесу відіграє важливу роль у з’ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Особа може бути викликана як свідок як у тому випадку, коли вона знає про істотні обставини справи на основі безпосереднього їхнього сприйняття, тобто як очевидець, так і в тому випадку, коли відомості про них почерпнуті з розповідей інших осіб або з документів. В останньому випадку, з метою можливої перевірки вірогідності пояснень свідка, варто було б запропонувати йому вказати конкретне джерело одержання ним цих відомостей.
Закон не обмежує якими-небудь формальними ознаками коло осіб, що можуть бути свідками. Як свідок за необхідності може бути викликана особа, що знаходиться в родинних відносинах із притягнутим до відповідальності, пов’язана підпорядкованістю за службою, а також потерпілий, поняті, що були присутні при особистому огляді чи огляді речей та інші. Обставини, що викликають сумніви в об’єктивності того чи іншого свідка, варто враховувати при оцінці пояснень у сукупності з іншими доказами. Не встановлено обмежень для виклику свідків і в залежності від їхнього віку. Допускається опитування неповнолітніх і навіть малолітніх з урахуванням ступеня розвитку, умов сприйняття і стану органів їхніх відчуттів.
Пояснення свідка можуть стосуватися будь-яких обставин, що мають значення для справи. Деякі з них згадані в ст. 280 КУАП. Це — дані про здійснення адміністративного правопорушення, винності визначеної особи в його здійсненні, наявності обставин, що пом’якшують і обтяжують відповідальність (див. Коментар до ст. ст. 34 і 35 КУАП), заподіянні майнового збитку, про причини й умови, що сприяли здійсненню правопорушення.
Згідно ст. 33 Кодексу при накладенні стягнення за правопорушення враховуються, зокрема, особистість порушника, його майнове положення. Ці питання можуть бути також з’ясовані за допомогою свідків.
У статті визначені основні обов’язки свідка. Зокрема, орган чи посадова особа, що розглядає справу, викликає свідка, що зобов’язаний з’явитися в зазначені в повістці час і місце розгляду. Обов’язком свідка є надання правдивих пояснень, повідомлення всіх відомостей, відомих йому за даною справою, а також надання відповідей на задані питання. За відхилення від виконання цих правових обов’язків можуть бути застосовані заходи суспільного впливу трудовим колективом чи громадською організацією за представленням державного органу чи посадової особи, у веденні якого знаходиться справа.
Поряд з обов’язками свідок має і відповідні права. Якщо він не володіє мовою, якою ведеться справа, то вправі давати пояснення рідною мовою і користуватися послугами перекладача. Свідок має право викладати пояснення в усній чи письмовій формі. Йому надане право на відшкодування витрат, зв’язаних з явкою в орган чи до посадової особи, що розглядає справу. За ним також зберігається середній заробіток за місцем роботи за час відсутності у зв’язку з викликом (див. Коментар до ст. 275 КУАП).