|
|
У справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з наступних постанов:
- про накладення адміністративного стягнення;
- про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 дійсного Кодексу;
- про припинення справи.
Постанова про припинення справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд товариського суду, комісії по боротьбі з пияцтвом, утвореної на підприємстві, в установі, чи організації, їхніх структурних підрозділах, громадській організації чи трудового колективу або передачі прокурору, органу попереднього слідства чи дізнання, а також за наявності обставин, передбачених статтею 347 дійсного Кодексу (ст. 284 КУАП).Стаття передбачає перелік видів постанов, що можуть виносити органи (посадові особи), що розглядають справу про адміністративне правопорушення. Це можуть бути постанови:
- про накладення адміністративного стягнення;
- про припинення справи;
- про застосування заходів впливу, передбачених ст. 241 КУАП.
Варто мати на увазі, що зазначений у статті перелік видів постанов носить вичерпний характер, і їхнє винесення на підставах, не передбачених законом, не допускається. Тому наявні на практиці випадки винесення постанов про повернення матеріалів про адміністративне правопорушення для дооформлення (додаткового збору доказів) не правомірні на законі.
Постанова про накладення адміністративного стягнення є актом, яким встановлюється провина в здійсненні правопорушення притягнутою до відповідальності особою і визначається конкретна міра адміністративного стягнення.
Загальні правила накладення стягнення за адміністративні правопорушення і порядок визначення міри адміністративної відповідальності регулюються ст. ст. 33-40 дійсного Кодексу.
Постанова про припинення справи виноситься на підставах, що визначаються органом (посадовою особою), що розглядає справу, чи коли подальше ведення справи не допускається в силу закону.
У статті перелічуються підстави, за наявності яких приймається рішення про припинення справи про адміністративне правопорушення. Ці підстави наступні:
- при оголошенні усного зауваження. У даному випадку орган (посадова особа), що прийшла до висновку про можливість звільнення порушника від адміністративної відповідальності, повідомляє йому усне зауваження й одночасно постановляє рішення про припинення даної справи. Можливість звільнення від адміністративної відповідальності в цьому випадку визначається малозначністю правопорушення і можливістю вирішувати дане питання органом (посадовою особою), що розглядає справу (ст. 22 Кодексу);
- при передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, товариському суду чи трудовому колективу (ст. 21 Кодексу). Постанова про припинення справи на цих підставах повинна містити висновки про винність притягнутої до відповідальності особи і мотиви, за якими визнано доцільним за адміністративну провину обмежитися заходами суспільного впливу;
- у випадку виялення в діях правопорушника складу кримінально карного діяння. орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення, виявивши в діях винного ознак злочину, передає матеріали прокурору, органу попереднього слідства чи дізнання (ст. 253 Кодексу). У постанові про припинення справи на цій підставі повинні бути описані обставини здійснення правопорушення і юридична кваліфікація вчиненого. Матеріали направляються безпосередньо тому органу, до відомства якого відноситься злочин, здійснений притягнутою до відповідальності особою. Прокурор, орган попереднього слідства чи дізнання, установивши, що матеріали справи ним спрямовані помилково, пересилає їх за підслідністю, а не повертає органу (посадовій особі), що розглядали справу про адміністративне правопорушення. За змістом статті під припиненням справи в даному випадку розуміється припинення ведення справи в адміністративному порядку, оскільки наступні дії регламентуються нормами карного і карно-процесуального законодавства;
- за наявності обставин, що виключають ведення справи про адміністративне правопорушення. Такі обставини передбачені ст. 247 Кодексу і їхній перелік носить вичерпний характер. Висновки про припинення справи повинні бути обґрунтовані на наявних у матеріалах достовірних даних, що підтверджують наявність обставин, що виключають подальше ведення справи.
У випадку виникнення необхідності повторного огляду цих обставин чи витребування додаткових доказів орган, що розглядає справу, зобов’язаний відкласти її розгляд до одержання всіх необхідних даних і документів, після чого, власне кажучи, прийняти рішення.
|