Експерт призначається органом (посадовою особою), у веденні якого знаходиться справа про адміністративне правопорушення, у випадку, коли виникає необхідність у спеціальних пізнаннях.
Експерт зобов’язаний з’явитися за викликом органу (посадової особи) і дати об’єктивний висновок з поставлених перед ним питань.
Експерт вправі знайомитися з матеріалами справи, що відносяться до предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку, з дозволу органу (посадової особи), який веде справу про адміністративне правопорушення, задавати особі, притягнутої до відповідальності, потерпілому, свідкам питання, що відносяться до предмета експертизи, бути присутнім при розгляді справи (ст. 273 КУАП).Експерт — це особа, що є фахівцем в області науки, техніки, мистецтва і т.д., призначена органом адміністративної юрисдикції для дослідження питань, що виникли при розгляді справи і вимагають для свого вирішення застосування спеціальних знань. Як експерт може бути притягнута будь-яка особа, що володіє необхідними знаннями. Питання, поставлені перед експертом, не можуть виходити за межі його спеціальних пізнань. Предметом експертизи можуть бути будь-які питання, крім правових, оскільки дослідження останніх є обов’язком органу чи посадової особи, що розглядає справу.
У результаті всебічного й об’єктивного вивчення представлених матеріалів експерт на основі спеціальних знань дає у своєму висновку мотивовану відповідь на поставлені перед ним питання. У висновку експерта викладаються встановлені ним фактичні дані, що мають значення доказів в справі. Закон не визначає форму висновку експерта, але, на нашу думку, він повинен бути складений в писемній формі. Дані, що установлені висновком експерта, у загальному порядку підлягають перевірці й оцінці в сукупності з усіма доказами в справі (див. Коментар до ст. 252 КУАП). Як і інші джерела доказів, висновок експерта не є обов’язковим для органу чи посадової особи, що вирішує справу. Однак це не означає, що він може бути залишений ним без уваги.
У статті викладені обов’язки експерта. Вони полягають у: 1) явці за викликом органу чи посадової особи, що веде справу; і 2) наданні об’єктивного висновку.
Під об’єктивним висновком експерта розуміють, що він дається особою, не зацікавленою у результаті справи, на основі спеціальних пізнань і оцінки за внутрішнім переконанням результатів зроблених досліджень у сукупності. Не може допускатися складання висновку при недостатності для цього даних, а також застосування експертом замість загальновизнаної наукової методики неперевірених чи відкинутих методів.
У випадку невиконання експертом зазначених обов’язків орган чи посадова особа, що розглядає справу, може поставити перед відповідними організаціями питання про дисциплінарну відповідальність експерта за місцем його роботи чи про застосування до нього заходів суспільного впливу.
Третя частина статті встановлює права експерта. Насамперед він вправі знайомитися з матеріалами справи, але не з усіма, а тільки з необхідними йому для надання відповіді на поставлені питання. Це розповсюджується, зокрема, на дані про об’єкт дослідження і про умови визначеної дії чи виникнення визначених слідів. Знайомство експерта з матеріалами справи поза цими межами може викликати сумнів в об’єктивності його висновку.
Експерту надається також право клопотати про забезпечення його додатковими матеріалами, що відсутні в справі. Про це він може заявити клопотання як після ознайомлення зі справою, так і в ході проведеного дослідження. Однак він повинен указати, які саме і для яких досліджень йому потрібні додаткові матеріали. Самостійно збирати ці матеріали експерт не має права. У випадку відмовлення в клопотанні він зобов’язаний продовжити дослідження, а якщо надання висновку на основі наявних матеріалів неможливе,— сповістити про це.
Експерт користується також правом бути присутнім при розгляді справи і з дозволу відповідного органу чи посадової особи задавати питання особам, що беруть участь у справі. Мається на увазі, що цими діями він буде сприяти забезпеченню повноти вихідних матеріалів для проведення експертизи. Експерту відшкодовуються витрати, пов’язані з явкою за викликоим, крім того, за ним зберігається середній заробіток за місцем роботи на період його відсутності (Коментар до ст. 275 КУАП),