Адміністративний процес являє собою системне утворення із складною і не до кінця дослідженою структурою. Первинним і основним компонентом його структури виступає окремо взяте адміністративне провадження.
Будь-яке провадження по адміністративних справах складається з ряду окремих операцій: наприклад, складання протоколу, прийом заяви, опитування свідків, вивчення документів, прийняття рішення, винесення постанови, оскарження дій посадових осіб, опублікування акта управління тощо.Ці логічні та послідовно змінюючі одна одну операції прийнято називати стадіями адміністративного провадження.
Стадії існують у будь-якому адміністративному провадженні. Кожному виду адміністративних проваджень притаманні свої стадії, які не повторюються в інших видах.
Отже, в різних літературних джерелах можна зустріти найрізноманітніші варіанти вирішення питання про стадії тих чи інших адміністративних проваджень. У цьому розумінні найбільш пильну увагу дослідників привертає провадження по справах про адміністративні правопорушення.
Так, В. Юсупов виділяє в ньому сім стадій:
- порушення справи;
- збір і вивчення потрібної інформації;
- попереднє вивчення матеріалів справи;
- вибір норм права, що підлягають застосуванню;
- розгляд справи органами, що правомочні приймати рішення;
- розгляд скарг і прийняття кінцевого рішення;
- виконання рішення по справі.
А. Коренєв вважає, що у цьому виді провадження п’ять стадій:
- порушення справи;
- з’ясування фактичних обставин;
- розгляд справи;
- винесення рішення по справі;
- виконання рішення по справі.
Найбільш компактною і послідовною є позиція, яку займає з цього питання Д. Бахрах. Він пропонує такі чотири стадії:
- адміністративне розслідування: порушення справи, встановлення фактичних обставин, процесуальне оформлення результатів розслідування, направлення матеріалів для розгляду за підвідомчістю;
- розгляд справи: підготовка до розгляду, аналіз зібраних матеріалів і обставин, прийняття постанови, доведення постанови до відома зацікавлених осіб;
- перегляд постанови, оскарження або опротестування постанови, перевірка законності постанови, винесення рішення, реалізація рішення;
- виконання постанови: звернення постанови до виконання, безпосереднє виконання.
Якщо уважно проаналізувати викладені точки зору, то можна зробити такий висновок: відмінності у поглядах на стадії адміністративного процесу не мають принципового характеру. Їх можна збільшувати, можна дробити на окремі дії, називати основними або допоміжними, по-різному називати тощо. Принципово важливим тут є таке: стадії повинні повно і точно відображати саму процедуру провадження, ті окремі дії або операції, які здійснюються у процесі адміністративно-правових норм. Аналогічне становище є характерним не лише для провадження по справах про адміністративні правопорушення, але й для інших видів адміністративних проваджень.