За наявності обставин, зазначених у пунктах 5, 6 і 9 статті 247 дійсного Кодексу, орган (посадова особа), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання (ст.302 КУАП).У практиці виникають такі обставини, за яких ведення справи про адміністративне правопорушення проводитися не повинно, а якщо постанова про накладення адміністративного стягнення все-таки була винесена, її виконання необхідно припинити.
У статті закріплений перелік з трьох обставин, що, безумовно, виключають можливість початку чи подальшого руху ведення справи і служать підставами для припинення виконання постанови про адміністративне стягнення, якщо її винесено. До таких обставин відноситься, насамперед, видання акта амністії за умови, що він усуває застосування адміністративного стягнення. Прийняття актів про амністію відноситься до компетенції Верховної Ради України. Верховна Рада України правомочна видати акти про амністію громадян, засуджених судами України.
Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення також припиняється, якщо акт, що установив адміністративну відповідальність за дану провину, відмінений. Скасування адміністративної відповідальності за визначене правопорушення здійснюється актом того ж органу, що цю відповідальність у свій час установив: у відповідності до ст. 99 п. 22 Конституції України перелік діянь, що визнаються адміністративними правопорушеннями, можуть установлюватися нині тільки Законами України.
Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення необхідно припинити й у зв’язку зі смертю особи, що була надана адміністративному стягненню.
Припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється на основі рішення органу (посадової особи), що його виніс. Рішення направляється до органу, що уповноважений виконувати постанову про стягнення, а також до інших органів (посадових осіб), що беруть участь у її реалізації.