МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ по застосуванню Кодексу України про адміністративні правопорушення в діяльності органів державного пожежного нагляду

3.7 Зміст постанови в справі про адміністративне правопору-шення

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанова в справі. Постанову виконавчого комітету селищної, сільської Ради народних депутатів у справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), що виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, у відношенні до якої розглядається справа; виклад обставин, установлених при розгляді справи, вказівка на нормативний акт, що передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте в справі рішення.

Постанова в справі повинна містити рішення питання про вилучені речі і документи, а також указівку про порядок і термін її оскарження.

Постанова в справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, що розглянула справу, а постанова колегіального органу — головуючим на засіданні і секретарем цього органу (ст. 283 КУАП).Постанова в справі про адміністративне правопорушення — акт органів адміністративної юрисдикції, яким вирішується питання про наявність у діях притягнутої до відповідальності особи складу адміністративної провини і про застосування чи незастосування до неї заходів адміністративного стягнення.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення визначені форма й основні елементи змісту рішення, прийнятого відповідним органом (посадовою особою) у результаті розгляду конкретної справи про адміністративне правопорушення. Адміністративне законодавство передбачає форму ухвалення рішення в справі про адміністративне правопорушення у виді постанови.

У статті зазначені обов’язкові реквізити постанови в справі про адміністративне правопорушення, внесення яких припускає усебічність і об’єктивність з’ясування всіх обставин справи, найменування органу (посадової особи), що виніс постанову, і дата розгляду справи. Необхідність у повному і точному викладі цих даних безпосередньо пов’язана зі створенням реальних гарантій у захист прав притягнутих до відповідальності осіб при їхній незгоді з прийнятим рішенням. Так, найменування органу і дата винесення постанови, як правило, визначають інстанцію для оскарження, порядок і терміни подачі скарги (див. Ст. ст. 287, 288, 289 Кодексу).

Відомості про особу, у відношенні до якої розглядається справа. Мова в даному випадку йде, як правило, про вказівку в постанові прізвища, імені, по батькові, віку, місця роботи (навчання) і проживання притягнутої до відповідальності особи. Як показує практика ведення справ про адміністративні правопорушення, перелік таких відомостей не носить вичерпного характеру. Зокрема, постанова повинна містити відомості, що характеризують особистість порушника і що мають значення для формування внутрішнього переконання і правосвідомості при визначенні міри адміністративного стягнення. (Наявність малолітніх дітей, дані про стан здоров’я, особливі заслуги перед державою і суспільством чи дані, що характеризують особу негативно — повторність правопорушення, судимість, аморальність поводження в побуті й ін.).

Виклад обставин, установлених при розгляді справи. Ця частина постанови являє собою виклад всіх обставин здійснення правопорушення, отриманих у ході розгляду справи на підставі сукупності даних протоколу про правопорушення, пояснень притягнутої до відповідальності особи, свідків, представників державного чи суспільного органу й інших осіб, пояснення яких заслуховувалися (оголошувалися) органом (посадовою особою), що розглядає справу. У кожнім випадку встановленим обставинам здійснення адміністративного правопорушення повинна бути дана правильна юридична кваліфікація.

Указівка на нормативний акт, що передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Такі вимоги спрямовані на забезпечення законності прийнятих рішень і виключають двозначне тлумачення складу адміністративної провини, за здійснення якої на винну особу накладається конкретна міра стягнення.

Ця частина статті зводиться до вимоги вказати в постанові конкретне рішення, прийняте в справі, а саме, яка застосована міра стягнення у відношенні притягнутої до адміністративної відповідальності особи, або справа припинена на передбачених законом підставах (ст. ст. 247, 284 Кодексу).

При вказівці в постанові на порядок і терміни її оскарження необхідно виходити з вимог закону, яким надане право оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення (ст. 287 Кодексу), існуючого порядку оскарження (ст. 288 Кодексу), установлених термінів оскарження цих постанов (ст. 289 Кодексу).

Постанова підписується посадовою особою, що одноосібно розглядає справу про адміністративне правопорушення.

Законом не надане право на спрощений порядок накладення адміністративних стягнень. Тому за кожною адміністративною провиною, незалежно від виду адміністративного стягнення, що накладається, рішення повинно прийматися у виді окремого акта – постанови (рішення).

© 2004 Академя гражданской защиты Украины