Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не зробила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не піддається адміністративному стягненню (ст. 39 КУАП).Стаття визначає, з якого моменту особа, піддана адміністративному стягненню, визнається не такою, що не піддається адміністративній відповідальності, тобто як довго вона знаходиться в стані так званою адміністративного покарання. Відповідно до діючого законодавства, адміністративне покарання особи зберігається як у період виконання адміністративного стягнення, так і після виконання покарання протягом визначеного законом терміну. Цей термін є давнім терміном для погашення адміністративного стягнення, тобто визнання особи такою, що не піддається адміністративній відповідальності. Він дорівнює одного року для усіх видів адміністративних стягнень незалежно від їхнього виду.
Термін для погашення адміністративного стягнення — це свого роду іспитовий термін. Протягом цього терміну особа, піддана адміністративній відповідальності, повинна своїм поводженням довести, що вона виправилася. Причому особою, що виправилася, можна вважати тільки особу, що виконала накладене стягнення і протягом року не зробила нового адміністративного правопорушення. Саме тому точкою відліку річного терміну для погашення стягнення є не момент винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, а день фактичного закінчення виконання призначеного стягнення.
Якщо в результаті здійснення адміністративного правопорушення заподіяний майновий збиток громадянину, підприємству, установі чи організації, то адміністративна комісія, виконавчий комітет сільської, селищної Ради народних депутатів при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення вправі одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнового збитку, якщо його сума не перевищує двох неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, а суддя районного (міського) суду — незалежно від розміру збитку, крім випадків, передбачених статтею.
Якщо збиток заподіяний неповнолітнім, що досяг шістнадцяти років і має самостійний заробіток, а сума збитку не перевищує один не оподатковуваний податком мінімум доходів громадян, суддя має право накласти на неповнолітнього відшкодування заподіяного збитку чи зобов’язати своєю працею усунути його.
В інших випадках питання про відшкодування майнового збитку, заподіяного адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.
Здійснення адміністративної провини може супроводжуватися заподіянням громадянину, підприємству, установі чи організації майнового збитку. Такий збиток підлягає відшкодуванню у встановленому Законом порядку, що являє собою один зі способів захисту цивільних прав.
Згідно зі ст. 6 Цивільного Кодексу України захист цивільних прав здійснюється судом, арбітражем, третейським судом чи шляхом: визнання цих прав, відновлення положення, що існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право; присудження до виконання обов’язку в натурі; припинення чи зміни правовідносин, а також стягнення з особи, що порушила право, заподіяних збитків.
Необхідно мати на увазі, що покладання на правопорушника обов’язку відшкодувати заподіяний збиток є правом, а не обов’язком зазначених у ст. 40 КУАП органів і посадових осіб. Це право використовується згаданими органами з урахуванням всіх обставин справи. Якщо ж потерпілий заявить про свою незгоду з розглядом питання про збиток в адміністративному порядку або орган (посадова особа) при накладенні адміністративного стягнення одночасно не вирішить питання про відшкодування збитку, то позов потерпілого розглядається в порядку цивільного судочинства. Зазначене положення цілком погоджується з гарантіями захисту майнових прав власника, що закріплені в ст. 41 Конституції України.
Орган, що розглядає справу про адміністративну провину, установивши, що в результаті здійснення цього правопорушення заподіяний майновий збиток, вказує в постанові справи на його розмір, терміни і порядок відшкодування. При цьому постанова в справі про адміністративну провину в частині відшкодування майнового збитку є виконавчим документом і може бути пред’явлена до виконання безпосередньо правопорушнику, що заподіяв збиток. Правопорушник не пізніше п’ятнадцяти днів із дня вручення йому копії постанови, а у випадку оскарження чи опротестування такої постанови — не пізніше п’ятнадцяти днів із дня повідомлення про залишення скарги чи протесту без задоволення, зобов’язаний відшкодувати заподіяну шкоду (див. Ст. 329 КУАП).
У порядку цивільного судочинства розглядаються також питання відшкодування збитку, що перевищує суму 2-х мінімальних заробітних плат, якщо справи про адміністративну провину розглядаються не суддею, а також у тих випадках, коли такі справи розглядаються і дозволяються органами адміністративної юрисдикції, не названими в статті.