|
|
Адміністративне правопорушення визнається здійсненим через необережність, якщо особа, що його зробила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їхнє запобігання або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачати (ст. 11 КУАП).
У відповідності до ст. 9 КУАП необережна провина, як і навмисна, є невід’ємною ознакою суб’єктивного боку адміністративної провини. Наявність такої форми провини в конкретному правопорушенні означає менший ступінь його суспільної небезпеки. Тому установлення факту здійснення правопорушення через необережність має важливе принципове значення. Пояснюється це тим, що:
- по-перше, здійснення діяння (дії чи бездіяльності) через необережність може служити підставою для накладення менш суворого стягнення в межах санкції, передбаченою відповідною статтею КУАП;
- по-друге, необережне здійснення діяння може мати значення для кваліфікації цього діяння саме як адміністративної провини.
|