Не є адміністративним правопорушенням дія, хоча і передбачена дійсним Кодексом чи іншими нормативними актами, що встановлюють адміністративні правопорушення, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті державного чи суспільного порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного зазіхання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характеру і суспільній шкідливості зазіхання (ст. 19 КУАП).Передбачений законом інститут необхідної оборони є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, суспільних і державних інтересів. Він цілком погоджений зі ст. 55 Конституції України, що, з одного боку, гарантує державний захист прав і свобод людини, а з іншого —надає кожному право самому захищати свої права і свободи всіма способами, не забороненими законом.
У відповідності до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і достоїнство, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Їхнє визнання, дотримання і захист на основі забезпечення прав і свобод особи є головним обов’язком держави.
Необхідна оборона має місце тільки тоді, коли відбиване зазіхання заподіює збиток інтересам, які озороняються законом, або створює безпосередню погрозу такого заподіяння. Захист від уявної погрози шляхом заподіяння шкоди особі, помилково прийнятій за нападаючого, не утворює стану необхідної оборони. Не є необхідною обороною також заходи захисту від правомірних дій посадових осіб державних органів і громадських організацій. Неприпустима, наприклад, оборона проти правомірних дій працівника міліції, що затримує особу, що зробила дрібне хуліганство.
Питання про межі необхідної оборони повинно ретельно розглядатися в кожному конкретному випадку застосування статті органом адміністративної юрисдикції. Вирішуючи проблему наявності чи відсутності ознак перевищення необхідної оборони, цей орган повинен враховувати не тільки відповідність засобів захисту і нападу, але і характер небезпеки, що загрожувала особі, що обороняється, її сили і можливості із захисту від зазіхання, а також всі інші обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил осіб, що зазіхала і захищалася (кількість осіб, що зазіхали, їхній вік, місце і час зазіхання і т.д.).
При установленні факту дії особи в стані необхідної оборони в процесі попереднього вивчення матеріалів справи ведення справи не починається, а почате підлягає припиненню. Причому рішення з цього питання може бути прийняте як при складанні протоколу, так і в процесі розгляду справи.