Ніхто не може бути підвладний заходам впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, установлених законодавством.
Ведення справ про адміністративні правопорушення здійснюється на основі строгого дотримання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу здійснюється в межах їхньої компетенції, у точній відповідності до законодавства.
Дотримання вимог законодавства при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законодавством способами (ст. 7 КУАП).Стаття 1 Конституції України проголосила Україну в якості демократичної правової держави, для якої характерне визнання пріоритету прав і свободи людини і громадянина, взаємна відповідальність держави й особистості. Звідси випливає зміст поняття “законність” у розумінні точного і неухильного виконання вимог законів і заснованих на них інших правових актів із урахуванням безумовного верховенства закону. У зв’язку з цим необхідно підкреслити особливу значимість норм статті для всіх органів адміністративної юрисдикції, уповноважених застосовувати заходи адміністративної відповідальності незалежно від характеру й обсягу їхніх повноважень.
Правило статті про те, що ніхто не може бути підвладний заходам адміністративного впливу у зв’язку із адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, установлених законодавством, цілком відповідає загальному змісту ч.4 ст.55 Конституції України, де йдеться про те, що: “Кожний має право, якими б то не було не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних зазіхань”. З тексту ч статті і змісту ч.4 ст.55 Конституції виявляється, що воля держави, спрямована на припинення протиправних дій, виражена досить чітко, тому що залучення особи до адміністративної відповідальності можливо тільки на підставах, встановлених у законі. Якщо такі підстави відсутні або якщо провина особи в здійсненні діяння по цих підставах не доведена, особа не може бути піддана якому-небудь заходу адміністративного стягнення.
Принципове значення має також частина статті, що містить вимогу про дотримання законності у веденні справ про адміністративні правопорушення. Ця вимога випливає з конституційних положень про рівність усіх перед законом (ст.24 Конституції), про право кожного захищати свої права і свободи всіма способами, не забороненими законом, у тому числі шляхом звертання в суд (ст. 55 Конституції), про право кожного на одержання кваліфікованої юридичної допомоги (ст. 59 Конституції) та ін. Крім того, принципове значення для ведення справ про адміністративні правопорушення мають положення ст.62 Конституції України про презумпцію невинності і про те, що обвинувачуваний не зобов’язаний доводити свою невинність, а непереборні сумніви у винності особи тлумачаться на його користь, і положення ст.61 Конституції України про те, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за те саме правопорушення. Так само це відноситься і до застосування положення ст.63 Конституції України про те, що ніхто не зобов’язаний і не несе відповідальності за відмовлення давати показання чи пояснення щодо себе, членів своєї родини чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Важливо звернути увагу також на частину 3 статті, що визначає принципи встановлення суб’єктів юрисдикційної діяльності і визначення їхньої компетенції. Відповідно до сформульованого тут правила, захід впливу на винного в здійсненні адміністративної провини може бути застосований, по-перше, тільки уповноваженим на те органом чи посадовою особою і, по-друге, у межах установлених законом повноважень. З цього випливає, що законом повинні бути перераховані органи й особи, що мають право адміністративної юрисдикції, визначена підвідомчість справ про адміністративні правопорушення, чітко зафіксовані види стягнень, застосування яких входить у коло їхніх повноважень.
Стаття встановлює процесуальні гарантії дотримання законності при залученні особи до адміністративної відповідальності.
По-друге, у статті вказується на право оскарження відповідних дій органів, що здійснюють юрисдикційну діяльність. Зокрема, мова тут йде про право особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, оскаржити накладене стягнення в судовому порядку, а також оскаржити у вищий у порядку підпорядкованості орган (посадовій особі).
Таким чином, усі в сукупності положення статті утворюють цілісну систему заходів, спрямованих на забезпечення законності при застосуванні заходів впливу до особи, що здійснила адміністративні провини, і в той же час на виключення неправомірних порушень їхніх прав і законних інтересів.