Особа, що здійснила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі законодавства, що діє під час і за місцем здійснення правопорушення.
Акти, що пом’якшують чи скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, здійснені до видання цих актів. Акти, що встановлюють чи підсилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають (ст. 8 КУАП).Ведення справ про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі законодавства, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Під законодавством, що підлягає застосуванню у відношенні особи, що здійснила адміністративне правопорушення, варто розуміти діючі правові норми, що передбачають адміністративну відповідальність за дане правопорушення.
Органи (посадові особи), що складають протокол про адміністративне правопорушення (провину), які розглядають справу чи перевіряють скаргу, зобов’язані установити, чи діють у даний момент і в межах даної території норми відповідної статті Кодексу про адміністративні правопорушення чи інших актів, що встановлюють адміністративну відповідальність.
Що стосується територіальних меж дії законодавства про адміністративні правопорушення, то вони визначаються, виходячи з границь території України, якщо межа дії того чи іншого акта не встановлюється в самому акті. Під територією при цьому розуміється: по-перше, сухопутна територія, море, ріки, озера й інші водойми, надра землі в межах державних кордонів України, а також повітряний простір над сухопутною територією, у тому числі над територіальними водами (територіальним морем) України; по-друге, військові кораблі, приписані до портів України, що знаходяться під прапором України у відкритому морі, у територіальних водах чи портах інших держав; по-третє, невоєнні (цивільні) кораблі, приписані до портів України, що знаходяться під прапором України у відкритому морі; по-четверте, повітряні судна авіації, приписані до аеропортів України і знаходяться поза межами її границь, але під пізнавальним знаком України.
Положення, викладені в статті, певною мірою відтворюють конституційні вимоги, зафіксовані в ч.1 ст. 58 Конституції України. Згідно з цими вимогами, закони й інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, за винятком випадків, коли вони пом’якшують чи виключають відповідальність особи. При цьому актом, що пом’якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, є акт, що виключає із санкції більш суворі стягнення або додаткові стягнення.
З метою правильного застосування статті варто пам’ятати, що актом, що установлює відповідальність, є як знову прийнятий акт, що передбачає нову провину і стягнення за нього, так і вже діючий акт, доповнений включенням у нього нових складів правопорушень.
Відповідно актом, що підсилює відповідальність за адміністративне правопорушення, є акт, що включає в санкцію нові, більш суворі стягнення, а також збільшує розмір уже наявного стягнення чи з включенням додаткового стягнення.
У статті фіксується важливе положення, що визначає стабільність адміністративно-юрисдикційної діяльності. Відповідно до цього положення, незалежно від змін, що відбулися в законодавстві з моменту здійснення провини, застосовуються правила ведення справ про адміністративні правопорушення, що діють на момент розгляду справи. Точно так само ведення справи про адміністративне правопорушення не залежить від місця здійснення провини, а визначається законодавством, що діє в місці розгляду справи.