Не підлягає адміністративній відповідальності особа, що під час здійснення протиправної дії чи бездіяльності знаходилася в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії чи керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану (ст. 20 КУАП).Неодмінною умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності і накладання на неї адміністративного стягнення є осудність цієї особи, тобто такий її стан, при якому як правомірне, так і протиправне поводження цієї особи знаходиться під контролем її свідомості. Осудність означає здатність за станом психічного здоров’я особи усвідомлювати свої дії і керувати ними. Поряд з віком, по досягненні якого може наставати адміністративна відповідальність, осудність є обов’язковою ознакою суб’єкта адміністративної провини. Якщо особа, що зробила об’єктивно протиправне діяння, не має цієї ознаки, тоді настання адміністративної відповідальності неможливо, оскільки відсутній один з елементів складу провини — його суб’єкт.
Неосудність визначається в статті як стан хронічної душевної хвороби чи тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства або іншого хворобливого стану особи, при якому вона не могла усвідомлювати свої дії і керувати ними. Тим самим вводяться два взаємодіючих критерії визначення осудності: а) медичний (біологічний) і б) юридичний (психологічний). Кожен з цих критеріїв, у свою чергу, має кілька ознак: чотири — для медичного критерію (хронічна душевна хвороба, тимчасовий розлад душевної діяльності, слабоумство, інший хворобливий стан) і два — для юридичного (інтелектуальний, що виражається в нездатності особи усвідомлювати фактичне значення своїх дій, і вольовий, що полягає в нездатності керувати своїм поводженням). Для визнання особи несамовитою необхідна наявність хоча б однієї ознаки медичного критерію з хоча б однією ознакою юридичного критерію.