|
Правопорушення, як це випливає з самого терміна, є порушенням права, акт, що суперечить праву, його нормам, закону. Скоїти правопорушення – означає порушити право.
Кожне окреме правопорушення як явище реальної дійсності завжди конкретне і має риси, що дозволяють розмежовувати кримінальні правопорушення (злочини), адміністративні правопорушення, порушення цивільного, трудового законадавства тощо.
Конкретність кожного правопорушення полягає в тому, що воно здійснюється конкретною особою, у певному місці, у певний час, порушення конкретної норми конкретної галузі права, характеризується точно визначеними ознаками.
Вивчення правопорушень та інших правових явищ, які з ними пов’язані, належить до найважливіших завдань будь-якої правової галузі. Не є винятком щодо цього й адміністративне право, більше того, тільки адміністративне й кримінальне законодавство містять статті, в яких закріплене поняття відповідного правопорушення (в Кодексі України про адміністративні правопорушення – ст.9 “Поняття адміністративного правопорушення”).
Загальне поняття адміністративного правопорушення, як вже зазначалося, дає ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній розкривається його матеріальний зміст, юридична природа і соціальна сутність, а також визначаються важливі ознаки.
Відповідно до даної статті, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
При аналізі ст.9 КУАП привертає увагу те, що законодавець одночасно вживає й ототожнює два терміни і відповідно два поняття: “адміністративне правопорушення” і “адміністративний проступок”. Раніше вважалось, що адміністративні проступки – особливий різновид адміністративно-правових порушень.
Подальший її аналіз дозволяє виділити ознаки адміністративного проступку (правопорушення).
По-перше, це виключно вчинок, тобто дія чи бездіяльність. Звідси випливає, що думки, бажання чи інші вияви психічної діяльності юридичного значення не мають.
По-друге, до ознак адміністративного правопорушення належить його протиправність, тобто заборона адміністративно-правовими нормами відповідного вчинку як такого, що завдає шкоди чи загрожує небезпекою.
По-третє, важливою ознакою адміністративного правопорушення є винність. Винність передбачає наявність у особи відповідного власного психічного ставлення до відповідного вчинку і його наслідків. Законодавець вважав за необхідне вказати на форми вини, які мають юридичне значення. Це намір (вина у формі наміру) і необережність (вина у формі необережності). Намір може бути прямим чи непрямим (евентуальним). Необережна вина проявляється у формі самовпевненості чи недбалості.
По-четверте, обов’язковою ознакою адміністративного правопорушення є адміністративна карність. Карність означає, що за здійснення конкретного вчинку адміністративним законодавством передбачається відповідне покарання. Дана ознака дозволяє відмежувати правопорушення від інших протиправних (заборонених адміністративно-правовими нормами) вчинків, здійснення яких не веде до застосування адміністративних стягнень.
По-п’яте, юридичною ознакою адміністративного правопорушення є об’єкт посягання. Це діяння, що посягають на державний чи громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління. Конкретні об’єкти, посягання на які роблять діяння адміністративним правопорушенням, визначені статтями 41-212 Особливої частини КУАП.
|