МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ по застосуванню Кодексу України про адміністративні правопорушення в діяльності органів державного пожежного нагляду

2.1 Поняття адміністративного правопорушення

Адміністративним правопорушенням (провиною) визнається посягаюча на державний чи суспільний порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління протиправна, навмисна чи необережна дія або бездіяльність, за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені дійсним Кодексом, настає, якщо ці правопорушення за своїм характером не спричиняють відповідно до чинного законодавства кримінальної відповідальності (ст. 9 КУАП).Адміністративні провини — це специфічний різновид правопорушень, за здійснення яких застосовуються заходи адміністративної відповідальності.

Головною соціальною ознакою адміністративної провини є ступінь її суспільної небезпеки.

Законодавець вправі з урахуванням соціальної значимості діяння заборонити його під страхом застосування визначеного примусового заходу і, у залежності від реальних можливостей боротьби з ним тими чи іншими правовими засобами, оголосити його адміністративним злочином. Не визнавати ту чи іншу дію або бездіяльність суспільно небезпечною законодавець не може, оскільки суспільна небезпека залежить від характеру і соціальної значимості самого діяння, а не від поглядів законодавця.

Суспільна небезпека має об’єктивний характер, і тому діяння може бути суспільно небезпечним і в тому випадку, якщо воно не заборонено нормою права. Тим більше воно буде суспільно небезпечним, якщо зазіхає на суспільні відносини, що охороняються правовими нормами, оскільки за допомогою правових норм держава регулює найбільш важливі для нього суспільні відносини. Будучи зацікавленою у зміцненні і розвитку системи суспільних відносин, що випливають з даного матеріального способу ведення справ й існуючого суспільно-економічного ладу, держава засуджує, оголошуючи протиправними, усі ті діяння, що орушують ці відносини. У залежності від ступеня небезпеки цих діянь для життєвих інтересів даної держави і з урахуванням ефективності боротьби з ними за допомогою тих чи інших правових засобів, законодавчі органи держави визначають конкретні примусові заходи за здійснення цих діянь.

Наша система права знає чотири групи примусових заходів: кримінально-правові заходи, дисциплінарні, цивільно-правові й адміністративні.

Адміністративне примушення як один з видів державного примушення може бути застосоване лише за дію чи бездіяльність, що представляє визначену суспільну небезпеку. А оскільки підставою застосування даного виду державного примушення є адміністративна провина - то, отже, адміністративна провина, це таке протиправне діяння, що становить певну небезпеку для існуючих суспільних відносин, тобто є суспільно небезпечним.

Крім суспільної небезпеки, соціально-правову сутність адміністративної провини характеризують також протиправність і винність. Протиправність — це юридичне вираження суспільної небезпеки адміністративної провини. Сутність її полягає в тім, що конкретне суспільно небезпечне діяння визнається адміністративною провиною тільки в тому випадку, коли воно передбачено чинним законодавством. Це прямо випливає зі ст. 7 КУАП, що говорить, що “ніхто не може бути підданий заходам впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, установленому законодавством”.

Наступна істотна ознака адміністративної провини - його винність - характеризує психічне відношення правопорушника до скоєного ним діяння і наступаючих у результаті цього діяння наслідків.

Винність є найважливішою ознакою одного з елементів складу адміністративної провини, без якої конкретне діяння не може бути кваліфіковане як правопорушення.

© 2004 Академя гражданской защиты Украины