Постанова в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, у відношенні якої вона винесена, а також потерпілим.
Постанова районного (міського) народного суду (народного судді) про накладення адміністративного стягнення є остаточним і оскарженню в порядку ведення справи про адміністративні правопорушення не підлягає, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами (ст. 287 КУАП).Громадяни України володіють усіма соціально-економічними, політичними і особистими правами і свободами, проголошеними конституційним законодавством.
Повага особистості, охорона прав і свобод громадян — обов’язок усіх державних органів, громадських організацій і посадових осіб.
Право на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення — одна з найбільш важливих гарантій захисту прав особистості, притягнутої до адміністративної відповідальності, а також потерпілого. Це — форма перевірки законності й обґрунтованості прийнятої в справі постанови, найбільш швидкого виправлення допущених помилок, виявлення недоліків у роботі органів, що розглядають справи про адміністративні правопорушення.
У статті не встановлено ніяких вимог щодо форм скарг, що є однією з гарантій свободи оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Суб’єктами оскарження постанови про адміністративне правопорушення є: особа, у відношенні до якої вона прийнята, потерпілий, якщо він є, їхні законні представники й адвокат.
У відповідності до ст. 270 Кодексу законні представники можуть бути у осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності, і потерпілих, що у силу своїх фізичних чи психічних особливостей не можуть самі здійснювати свої права в справах про адміністративні правопорушення. Ними можуть бути батьки, усиновителі, опікуни, попечителі.
Участь адвоката (ст. 271) дозволяє особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, і потерпілому цілком реалізувати свої права на захист. Питання про запрошення того чи іншого адвоката оформляється договором-дорученням, який зацікавлена особа укладає з юридичною консультацією. Остання надає адвокату відповідні повноваження у формі ордера.
Не підлягають оскарженню в порядку ведення справи постанови районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення (див. Коментар до ст. 294). Ці постанови можуть бути скасовані тільки в порядку наглядового ведення справи (наприклад, за протестом прокурора).
Скарги від осіб, що не мають права на оскарження, а також скарги на постанови у справах про адміністративні правопорушення, що не підлягають оскарженню, повинні бути повернуті.
Касаційна інстанція вправі скасувати рішення в справі про адміністративне правопорушення і направити його на новий розгляд. Підставами для скасування рішення є: неповне встановлення обставин, що мають значення для ухвалення рішення в справі, недоведеність обставин, що орган (посадова особа), які розглядали справу, вважають установленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення чи неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Скасування постанови і призупинення справи може мати місце за наявності обставин, що виключають ведення справи про адміністративне правопорушення (ст. 247). Касаційна інстанція зобов’язана це зробити, якщо немає достатніх доказів для залучення особи до адміністративної відповідальності, а додаткове дослідження або новий розгляд нічого не дасть.
У касаційному порядку може бути прийняте рішення про зміну стягнення в межах, передбачених нормативним актом за адміністративне правопорушення. Однак при цьому стягнення не може бути більш суворим. Це положення забезпечує свободу оскарження постанови про адміністративне стягнення. Невиконання його тягне скасування касаційного рішення. Як правило, це випадки зменшення розміру накладеного штрафу з урахуванням конкретних обставин справи.
Постанова в справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, якщо буде встановлено, що її прийнято органом чи посадовою особою, до компетенції яких не відноситься дана справа (наприклад, адміністративна комісія розглянула справу про дрібне хуліганство, яку повинен розглядати суд). У такому випадку матеріали справи направляються на розгляд відповідного органу чи посадової особи за приналежністю.