Не є адміністративним правопорушенням дія, хоча і передбачена дійсним Кодексом чи іншими нормативними актами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але скоєна в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує державному чи суспільному порядку, власності, правам і волям громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значимою, ніж шкода відвернена (ст. 18 КУАП).Положення статті застосовуються в тому випадку, коли скоєне особою діяння матиме ознаки адміністративної провини, передбаченої відповідною статтею Особливої частини КУАП, однак, у силу зазначених у законі обставин, не є правопорушенням, а розглядається як суспільно корисна дія.
Інститут крайньої необхідності є соціально корисним. Він сприяє підвищенню соціальної активності людей, надаючи їм можливість брати участь у запобіганні шкоди інтересам держави і суспільства. Однак для того, щоб об’єктивно протиправне діяння було визнане скоєним у стані крайньої необхідності, воно повинно відповідати умовам правомірності, що характеризують небезпеку, яка загрожує інтересу, який охороняється законом, і заходу для її ліквідації. До числа цих умов відносяться наступні: по-перше, небезпека повинна являти загрозу державним чи суспільним інтересам, зокрема, державному чи суспільному порядку, державній чи суспільній власності, установленому порядку управління, правам і волям громадян; по-друге, небезпека повинна бути явною, тобто створювати безпосередню погрозу заподіяння шкоди початком її реалізації чи об’єктивною можливістю фактичного здійснення. Майбутня небезпека і небезпека, що минула, не утворюють стану крайньої необхідності; по-третє, небезпека повинна бути дійсною, тобто реально існуючою, а не уявною. Однак якщо за обставинами справи видно, що особа фактично не усвідомлювала і не могла усвідомлювати, що небезпека нереальна, тобто фактично відсутня, її дії, що містять ознаки адміністративної провини, не можуть кваліфікуватися як протиправні; по-четверте, небезпека, що загрожує інтересам, які охороняються законом за даних обставин не може бути усунена ніякими іншими способами, ніж шляхом заподіяння шкоди іншому інтересу, який охороняються законом; по-п’яте, заподіяна шкода повинна бути менш значною, ніж шкода відвернена.